«Під час реабілітації — нитка, як медитація». У нашій лікарні один із пацієнтів знаходить час для улюбленого хобі-створює образи бісером
Хлопець, який проходить реабілітацію у КНП «Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» ТОР, знайшов особливу справу, що допомагає відновлювати сили — вишивання ікон та картин бісером на вартісній тканині.
Перші роботи в насичених кольорах — червоному та зеленому,синьому. 
Вони — тонкі, витончені, сповнені добра і світла, як і сама душа автора. Тепер він обирає ніжно сіро-голубі відтінки — спокійні, чисті, як небо, про яке мріє кожен воїн. В його образах— тиша, віра і вдячність за життя. Ці кольори, каже хлопець, нагадують йому про мирне небо, до якого прагне кожен захисник.
Першу вишиту бісером картину батько подарував доньці, а згодом створив і вишиту сорочку для себе у синьому кольорі — теж надзвичайно красиву і символічну.
Перебуваючи на фронті, не раз бачив біль і втрати. «Там немає часу сповідатися, — каже він, — молюся вервичку сам. Капелани не завжди можуть дістатися передової». Як колишній командиром взводу , він постійно думками зі своїми хлопцями. Переживає за кожного, знає їхні проблеми, допомагає порадами і розмовами. Він переконаний: якщо у бійця є труднощі в тилу, його не можна посилати на завдання — бо результату не буде.
Під час одного з боїв потрапив під фосфорні бомби — нині у нього залишилося лише 50% функції легень. Проте духом він сильний, як ніколи. Після лікування у харківському госпіталі, де, за його словами, «конвеєр», у Микулинцях він уперше відчув спокій: тут і природа, цілюща вода, чуйність медиків _все сприяє якісній реабілітації. Тому приїзджаючи сюди уже вдруге, він знову береться за вишивку. Це не лише мистецтво, а й спосіб оновлення: робота з бісером допомагає повернути дрібну моторику, зосередженість і внутрішній спокій. Відколи отримав поранення -це його 5 картина, 3 картини вишив у Харкові.
«Тайна вечеря в руках Ісуса Христа» –особлива в його творчості. Після процедур може всю ніч вишивати бісером картину- саме тоді душа знаходить тишу.
Свої картини сприймає як дітей — кожну творить із любов’ю. Дві ікони: Матінку Божу та Ісуса Христа подарував близьким друзям, які одружувалися в Канаді. Каже, що саме з ними ділить і радість, і горе, і вдячність за життя.
Не переносить алкоголю й агресії — обирає добро, спокій і красу.
«Коли беру до рук голку й нитку, думки стихають, а душа заспокоюється»,-каже хлопець.
Усе, що він робить, наповнене любов’ю, спокоєм і вірою. Його вишиті образи — це не просто мистецтво, а молитва, що народилася з болю й перетворилася на світло
Особливу підтримку військовий отримує від батьків, друзів та односельчан. На вихідні під час реабілітації їде додому, щоб допомогти батькам у селі .
Фахівці лікарні теж допомагають воїну повернути не лише фізичне здоров’я, а й внутрішню гармонію, віру в себе та силу жити далі.
Адже реабілітація — це не лише про тіло, а й про душу. І поки хлопець вишиває свої ікони, в кожному стібку народжується надія на життя без війни.
