Коли дитина робить свій перший крок — це маленьке диво.
А для лікаря — найбільша нагорода. Саме заради таких моментів щодня працює лікарка-педіатр Людмила Халанич, яка приймає маленьких пацієнтів у реабілітаційному відділенні КНП “Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації” ТОР.

Свій професійний шлях вона розпочала після навчання у Тернопільському національному медичному університеті імені Івана Горбачевського. Та, як зізнається лікарка, медицина для неї — це не лише знання і досвід. Передусім це покликання допомагати людям.

— З дітками працювати легко, — усміхається пані Людмила. — Вони щирі. Головне — знайти з ними контакт. Коли дитина довіряє лікарю, тоді легше зрозуміти її стан і правильно поставити діагноз.

У педіатрії немає однакових історій. Кожна дитина — особлива, і до кожної потрібно знайти свій шлях. Саме тому лікарка переконана: у роботі найважливіше — індивідуальний підхід.

У її практиці були різні періоди. Пандемія COVID-19 стала справжнім викликом для медиків. У той час особливо важливо було не лише лікувати дітей, а й підтримувати батьків — пояснювати симптоми, заспокоювати та разом знаходити правильне рішення щодо лікування.

Сьогодні Людмила Халанич працює з дітьми, які потребують особливої уваги та тривалої реабілітації. Це маленькі пацієнти з дитячим церебральним паралічем, сколіозами, наслідками опіків, вродженими вадами розвитку, брахіоплекситами.
І за кожною такою історією — велика боротьба, терпіння та надія.

Одну з таких історій лікарка згадує особливо. Маленькій пацієнтці сьогодні три роки. Вона народилася з вродженою вадою розвитку і до трирічного віку не могла ходити — у дитини спостерігався парез.

Лікування розпочали дуже рано — коли дівчинці було лише два з половиною місяці. Маленькими кроками, день за днем, команда фахівців допомагала дитині: лікувальна фізкультура, масажі, розробки, фізіотерапевтичні процедури, а також сірководневі ванни, якими славиться наша лікарня.

І результат не змусив себе чекати.

Сьогодні ця дівчинка вже ходить, тримаючись за руку мами. А в очах її батьків — сльози радості та вдячності.

Таких історій у нашій лікарні чимало. Колись сюди на реабілітацію щороку приїжджали дівчатка-двійнята з ДЦП. Вони наполегливо проходили курси лікування, працювали разом із лікарями, а поруч завжди були батьки, які вірили у своїх дітей.

Сьогодні ці дівчата — студентки медичних університетів. Вони самостійні, соціалізовані та впевнено йдуть своїм шляхом. І частинка цього результату — праця лікарів нашої лікарні.

Людмила Халанич переконана: форми ДЦП можуть бути різними, але дуже багато залежить від віри і наполегливості батьків.

— У реабілітації таких діток дуже важливо мотивувати і підтримувати батьків, — говорить лікарка. — Бо їхня любов і віра творять справжні дива.

У КНП “Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації” ТОР працює міждисциплінарна команда фахівців, яка індивідуально підбирає програму лікування для кожної дитини. Поєднання професійності, сучасних методик реабілітації, бальнеологічних та фізіотерапевтичних процедур дозволяє досягати позитивних результатів і допомагати маленьким пацієнтам повертатися до активного життя.

Головним принципом у роботі Людмили Халанич залишається просте, але надзвичайно важливе правило:
“Не нашкодь. Виконай клятву Гіпократа”.

Саме так щодня у нашій лікарні народжуються маленькі перемоги — перші кроки, перші рухи, перша самостійність. І заради цих моментів лікарі продовжують свою справу — допомагати дітям рухатися до повноцінного життя.

КНП “Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації”ТОР — місце, де маленькі пацієнти отримують шанс на нові можливості, рух і майбутнє.