Він звик працювати руками. Тепер вчиться їх відновлювати і водночас — відновлює себе.

Василь Бойко — військовий із села Мшанець. До війни працював трактористом, будівельником, їздив на заробітки. Має 11-річного сина, і саме про нього говорить із особливим теплом.

У 2022 році Василя призвали до війська. Згодом, за станом здоров’я, він повернувся додому. Але вже у 2025 році знову став у стрій. Після навчань на полігоні в Рівному його направили до 225 полку. Служив на Харківському та Чугуївському напрямках, згодом — на Дніпропетровщині.

Простий стрілець. Без пафосу, без гучних слів.

Перші бойові виходи — Воскресенка, Соснівка. Три з половиною місяці — без ротацій і виходів. Потім інший напрямок: Гуляйполе, Варварівка.

19 січня — ракетний обстріл.
21 січня — евакуація.

Важке поранення руки: відкрита рана, роздроблена кістка. Спершу Василь перебував у лікарні в Дніпрі, згодом — у Тернополі, де йому провели дві операції та встановили пластини.

Після короткої відпустки він приїхав на реабілітацію до КНП “Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації” ТОР. І вже понад місяць щодня робить маленькі, але дуже важливі кроки вперед.

Його супроводжує лікар з фізичної та реабілітаційної медицини Руслан Бобецький. З Василем працює міждисциплінарна команда: ерготерапевти допомагають відновлювати функцію руки, а після сірководневих ванн, каже військовий, він почувається значно краще.

Та не менш важлива — робота зсередини.

Разом із клінічною психологинею Валентиною Ковальчук Василь проходить по 8 занять щотижня. І це вже дає результат: стабілізувався психоемоційний стан, покращився сон, менше повертається думками до пережитого.

Він почав більше говорити про майбутнє. Не про війну — про життя.

Про те, що ще можна зробити, як відновитися, як повернутися до себе.

І саме це — один із найважливіших кроків у відновленні.

У тиждень ментального здоров’я ця історія — про силу не лише тіла, а й духу. Про те, що відновлення — це не тільки операції й процедури. Це про підтримку, про фахівців поруч, про віру в себе і про тих, заради кого хочеться жити далі.

Василь іде цим шляхом. Крок за кроком.